Що таке дамаська сталь?
Дамаською називають сталь, що має чіткий, добре помітний поверхневий візерунок, який є наслідком її неоднорідної, шаруватої внутрішньої структури. Малюнок проявляється у вигляді світлих сталевих ліній на сірому або чорному фоні. Особливо виразно він стає помітним після травлення виробу слабкою кислотою. Але іноді трапляється, що візерунок проявляється вже після полірування.
З давніх часів клинкам з таким малюнком приписували виняткові якості: високу гостроту, гнучкість і міцність. Іноді (особливо на тлі продукції недосконалих середньовічних технологій) так воно й було. Чому саме «іноді» — поговоримо нижче.
На фото: Ніж складаний DKH 01 (дамаск).
Що таке дамаська сталь?
Дамаською називають сталь із чітким, добре помітним поверхневим візерунком, який є наслідком її неоднорідної, шаруватої внутрішньої структури. Малюнок проявляється у вигляді світлих сталевих ліній на сірому або чорному тлі. Особливо яскраво він помітний після обробки виробу слабким кислотним розчином. Хоча іноді візерунок з’являється вже після полірування.
Здавна клинкам з таким малюнком приписувалися виняткові властивості: висока гострота, гнучкість і міцність. Іноді (особливо на тлі продукції недосконалих середньовічних технологій) так воно і було. Чому саме «іноді» – поговоримо нижче.
На фото: Ніж складаний DKH 01 (дамаск).
Для чого потрібна дамаська сталь і чому вона така?
Як відомо, справжнє залізо насправді зазвичай є сплавом власне заліза з вуглецем.
- Якщо вміст вуглецю в сплаві менше 0,3%, метал буде м’яким, пластичним і тугоплавким. Саме його зазвичай і називали «залізом». Про якість і властивості такого сплаву можна судити, оцінюючи механічні властивості звичайного цвяха.
- При вмісті вуглецю більше 0,3%, але менше 1,7% – виходить сталь. Звичайна сталь за властивостями дуже схожа на залізо, але має одну важливу відмінність: її можна гартувати. Тобто при нагріванні, а потім різкому охолодженні, сталь набуває більшої твердості. На жаль, водночас вона стає крихкою. У давнину, коли технології виготовлення сталі та її гарту ще не були добре відпрацьовані, багато виробів з неї (іноді навіть мечі та обладунки) за якістю мало чим відрізнялися, наприклад, від радянського напилка. Такий напилок міцний і твердий, але варто його впустити або вдарити – і він, скоріш за все, трісне.
- А якщо вміст вуглецю в сплаві перевищить 1,7%, вийде чавун. Чавун легко плавиться, добре підходить для лиття, але твердий, крихкий і не піддається куванню. Чавунна труба, що впала навіть з невеликої висоти – розлітається на друзки.
У підсумку ми бачимо, що залізо надає сплаву пластичності та підвищує температуру його плавлення. Підвищення вмісту вуглецю дає твердість, аж до крихкості, і робить матеріал легкоплавким.
Ковалі й металурги завжди прагнули поєднати в своїх виробах ці дві протилежні властивості – пластичність і твердість так, щоб вони доповнювали, а не заперечували одна одну. До того ж надзвичайно важливою вважалася пружність, якої жоден з перелічених сплавів спочатку не мав.
У давнину знаряддя з чистого заліза були надто м’якими, а з гартованої сталі того часу – надто крихкими.
Ми не знаємо, якому генію спало на думку поєднати ці два сплави в щось на кшталт «бутерброда» й об’єднати в одному виробі властивості різних матеріалів. Але це однозначно був геній, подібний до винахідника колеса чи вогню.
Таким чином, при виготовленні клинка шар твердої сталі закладали між двома шарами м’якого заліза й проковували. У результаті отримували виріб, який завдяки такій «шаровій» структурі був міцнішим за чисто залізний і пластичнішим, ніж тверда, але крихка через невдале гартування, сталь тих часів.
Знаряддя та інструменти з чистого заліза виходили надто м’якими, а з чистої сталі — надто крихкими. Тому, щоб виготовити, наприклад, меч, доводилося робити бутерброд із двох пластин заліза, між якими закладалася сталева пластина.
Таку сталь називали зварною.
На фото: Мисливський ніж DKY 002. Клинок виготовлений із кованого дамаска.
Дамаск є подальшим розвитком цієї технології. Комусь (ймовірно, в Індії) спало на думку, що якщо в виробі буде більше чергувань шарів — він стане ще гнучкішим і міцнішим.
Спосіб отримання такої сталі був доволі трудомістким — залізну заготовку проковували в довжину, складали навпіл, потім знову проковували і знову складали. Цю дію повторювали іноді десятки разів. Тридцять або сорок повторів нікого б не здивували. Хоча навряд чи хтось тоді охоче ділився такими тонкощами технології. Майстри зберігали ці знання у суворій таємниці.
Згодом були придумані інші, трохи (ну зовсім трохи) менш трудомісткі способи. Але принцип завжди залишався приблизно тим самим.
У результаті отримували заготовку, в якій безліч тонких високовуглецевих і низьковуглецевих шарів створювали дивовижну структуру з новими властивостями. Саме змішання шарів породжує той самий гарний візерунок, який відрізняє дамаську сталь. Саме структура і особливість розташування шарів задають характеристики клинка — визначають поєднання міцності та гнучкості.
До речі, досвідченому оку візерунок сталі міг сказати багато чого. Так, знаний середньовічний арабський знавець зброї Аль-Кінді писав: «Дивлячись на узорчасту сталь, бачиш її як зовні, так і зсередини». А, мабуть, один із найкращих європейських знавців булатної та дамаської сталей П.П. Аносов стверджував: «...досвідчений азієць не помилиться у виборі клинка — лише за візерунком визначить: в’язкий булат чи крихкий, твердий чи м’який, пружний чи слабкий».
Цікаво, що сучасні фахівці часто стверджують прямо протилежне — мовляв, «якість сталі ніяк не пов’язана з її візерунком». Найімовірніше, це кумедне непорозуміння пов’язане з тим, що давно відомі способи хімічного й механічного нанесення дамаського візерунка на поверхню будь-якого шматка сталі — навіть звичайного заліза, яке й близько не бачило кузні. Зрозуміло, що в наші дні такі підробки стали надзвичайно поширеними.
До того ж із-під молота «майстра», що не знає всіх тонкощів виробництва, цілком можуть виходити заготовки з візерунком, як у справжнього дамаска, але за характеристиками не кращі за звичайну сталь. І тут, щоб розібратися, треба бути справжнім знавцем — не гіршим за Аносова або Аль-Кінді.
Отже, по-перше, з усього сказаного ми можемо зробити висновок, що дамаські сталі можуть бути різної якості — і залежить це від внутрішньої структури шарів і, звісно ж, від майстерності коваля.
А по-друге, зауважимо, що поряд із словом «дамаск» вживається ще й слово «булат». Про це, мабуть, варто поговорити окремо.
На фото: Мисливський ніж DKY 009.
Що таке «булат» і чим він відрізняється від «дамаска»?
Єдиної термінології в давнину не існувало, зате було багато різних місцевих традицій. До того ж засоби передачі інформації були дуже недосконалими. Через це слова й поняття постійно змінювались і спотворювались, породжуючи неймовірне за своєю заплутаністю й нелогічністю різноманіття.
Нам, звиклим до однозначності термінів, слід постійно пам’ятати про це, коли ми маємо справу з різними поняттями й уявленнями наших предків.
Дорогу та якісну сталь у різних країнах і в різні часи називали по-різному. «Дамаск», «булат», «вутц», «харалуг», «табан», «хорасан», «шам» — цих назв не перелічити.
Так, тривалий час сталь найвищої якості на території Російської Імперії називали саме «булатом» (булатною сталлю). І, схоже, зовсім не замислювалися, що слово це походить від іранського «пулад», яке означало литу сталь.
Як пише В. Н. Хореєв у книзі «Зброя з Дамаска та булату»: «Булат — це сталь із аномально високим (приблизно 2% і більше) вмістом вуглецю, яка поєднує в собі комплекс несумісних у звичайному металі властивостей: максимально можливу твердість і щільність у поєднанні з такою ж високою пластичністю. Справжній булат отримують шляхом плавлення, коли з печі виходить невеликий готовий злиток, який з самого початку несе в собі чарівну внутрішню структуру.»
На фото: Мисливський ніж DKY 014 (дамаск).
Слово ж «дамаск», можливо (але не точно), походить від іншого арабського — «дамаст», що означає «хвилястий», «струменистий». Не виключають, що ця назва виникла внаслідок асоціацій зі Сходом і строкатими візерунками знаменитих дамаських тканин. Як це зазвичай буває, точно вже ніхто не скаже.
Головне ж, що ми бачимо — це те, що булат і дамаск — це сталі, отримані за допомогою абсолютно різних технологій. Оскільки плавити залізо в більшості регіонів нашої планети довгий час взагалі не вміли, булат був ще рідкіснішим, ніж зварна узорчаста сталь.
З цієї причини вживання терміна «булат» щодо «дамаска» є очевидним наслідком плутанини і, найімовірніше, пов’язане з тим, що справжній булат на території Російської Імперії взагалі мало хто бачив.
До речі, візерунок на литому булаті також цілком міг бути красивим і приємним для ока. Вважається, що він формувався ще під час кристалізації злитка. Це відбувалося тому, що залізо й вуглець, як ми вже згадували, мають різні температури плавлення. У подальшому, під час кування, цей візерунок міг проявлятися тим чи іншим чином. Хоча, до речі, деякі фахівці стверджують, що саме дрібнозернисті сорти литого вутца (як його називали самі індуси), позбавлені візерунка, були найкращими.
На жаль, у місці виникнення булату — в Індії — секрети його виготовлення приховували так ретельно, що зрештою втратили їх повністю. А. Василенко у своїй статті «Булатна сталь» стверджує, що: «Вже наприкінці XII століття клинки з литого булату найвищої якості... не вміли робити ані в Індії, ані в Сирії, ані в Персії».
У кінці XVIII століття індійські металурги зазнали краху через ввезення дешевого заліза з Англії, і всі надії на відновлення втраченої традиції в її батьківщині остаточно зникли.
Відтоді секрет виготовлення «того самого булату» шукали металурги багатьох країн. Періодично з’являлися радісні заяви, що загадку легендарного «вутца» розгадано. Але чи справді це був той самий сплав — ніхто вже не скаже.
Попри це, навіть у наш час деякі виробники випускають лімітовані серії ножів, клинки яких заявлені як булатні. Буває це рідко, і такі ножі надзвичайно дорогі. Одним із таких виробників є, наприклад, компанія Herbertz Limited Edition.
На фото: Ніж 2307 HRD (дамаск).
Чи виготовляють у наш час ножі зі зварного дамаска?
Так, виготовляють. Саме кований дамаск, завдяки своїй красі та легендам, що його оточують, досі залишається надзвичайно популярним. До того ж спосіб його виробництва вже давно не є секретом.
Деякі ножі зі справжнього кованого дамаска ви можете побачити та придбати в інтернет-магазині Grand Way — причому за відносно невелику ціну. За цілком розумну суму ви можете стати власником ножа, за який у давні часи віддали б невелике стадо коней або добрий клапоть землі.
Для ножів із дамаска на сайті виділена окрема категорія.
Яким буває дамаск?
Працюючи з дамаском, можливо отримати безліч різноманітних візерунків. Меж для фантазії майстра тут практично не існує. Ковалі, що працюють із дамаською сталлю, зазвичай не зупиняються в експериментах, постійно шукають нові форми візерунка й методи їх досягнення.
Різні види дамаска насамперед відрізняються особливостями малюнка. Так, розрізняють смугастий, сітчастий і хвилястий дамаски.
Досить рідкісним, а тому й дуже цінним у давнину вважався колінчастий візерунок по всій ширині клинка. На Сході найбільше цінували сорти табан («блискучий») і хорасан («схід сонця»). Це були дуже якісні дамаські сталі з напрочуд гарним візерунком: на темному фоні із золотистим відтінком чітко виділялися світлі лінії, що утворювали великий колінчастий або сітчастий орнамент.
У цілому від зазначених основних типів розходиться ціле дерево варіацій і форм. Майстри не припиняють експерименти та пошуки, тому розмаїття візерунків лише зростає.
На фото: Клинок ножа 2291 EWD (дамаск) є чудовим прикладом так званого смугастого дамаска.
Чи має дамаська сталь недоліки?
Звісно, недоліки у цьому світі мають усі. Без винятку.
Головними недоліками дамаска у всі часи були трудомісткість виготовлення та великий перевитрата матеріалу. Вважається, що у середньовічних майстрів у процесі десятків повторних проковок заготовка втрачала до 85% ваги, перш ніж остаточно перетворювалася на дамаск.
Через такий значний перевитрата матеріалу, часу та зусиль вироби з такої сталі завжди були дуже дорогими. Крім того, на зростання ціни впливали секретність технологій та обмежена кількість майстрів, здатних виготовляти такі клинки.
Другий недолік — значна схильність дамаска до корозії. Причина цього прикрого факту — висока частка вуглецю та майже повна відсутність легувальних елементів у цих сортах сталі.
Тому клинки з дамаска, як дорогі скакуни — завжди потребували особливо ретельного догляду.
Після використання їх потрібно ретельно витирати насухо. Зберігати подалі від вологи. А в разі появи іржі — негайно видаляти її доступними засобами (гас, наждачний папір тощо).
На фото: Ніж мисливський DKY 027 (дамаск).
Чи існують у наш час сталі кращі за дамаск і булат?
Можливо, найочевидніше таємницю булату розкрила сучасна цивілізація завдяки тому ж Аносову у 1830 році. Багато вчених Європи ламали голови над цією проблемою, але лише Аносов мав для експериментів під рукою тагільський магнетит.
Проте вже незабаром після цього відкриття були розроблені більш досконалі, технологічні та дешеві способи отримання сталей, що поєднують у собі властивості міцності та пружності. Ці сорти сталі, можливо, не завжди були кращими за литий булат за всіма параметрами, але вони безумовно стали зручнішою альтернативою для виробництва.
Прогрес не стоїть на місці. Технології ХХ та ХХІ століття, а також глибокі знання сучасних учених у фізиці та хімії подарували нам сталі й сплави, просто неймовірні й немислимі для давніх ковалів. Більше того, вони зробили вироби з цих сталей доступними не тільки для королів і шахів, але фактично для всього людства.
Наприклад, у магазині Grand Way ви можете знайти чимало моделей ножів, які за якістю не поступаються багатьом клинкам із давніх легенд і переказів.
Так, клинок складаного ножа CH 3510 від CH Knives виготовлено зі сталі 154CM – чудової американської сталі з високим вмістом вуглецю. Цю марку сталі спочатку розробили для виготовлення турбін. Але поєднання її характеристик виявилося настільки привабливим для найфмейкерів, що вона міцно закріпилася в ножовій індустрії. Сталь 154CM використовують ножові бренди та окремі майстри по всьому світу.
На фото: Клинок складаного ножа CH 3510 від CH Knives виготовлений зі сталі марки 154CM.
Справа в тому, що структура та хімічний склад цієї марки сталі дозволяє загартовувати її до високих показників твердості (зазвичай близько 60HRC), не втрачаючи в'язкості. Сталь при цьому не стає крихкою. А отже, такий клинок можна зробити надзвичайно гострим, і при цьому він чудово протистоятиме і сколам, і механічним навантаженням.
Звісно, 154CM, як і всі сталі з високим вмістом вуглецю, при тривалому контакті з водою або агресивними середовищами може піддаватись корозії. Але при належному догляді «сто п’ятдесят четверта» демонструє себе з найкращого боку.
Клинок зі сталі 154CM дозволяє ножу CH 3510 по праву займати місце у списку справді топових, преміальних моделей, що продаються в інтернет-магазині Grand Way. Варто зазначити, що якість складання цього ножа також відповідає його високому статусу.
На фото: S3 puukko flipper від Real Steel. Клинок зі сталі Böhler M390 - атрибут виробу вищого класу!
Не менший інтерес у цьому плані становить і ніж S3 puukko flipper від Real Steel. Його клинок виготовлений з мартенситної хромистої порошкової сталі преміум-класу Böhler M390. Ця сталь вирізняється високими показниками співвідношення міцності і в'язкості, вона відмінно тримає гостроту ріжучої кромки і стійко протистоїть механічним навантаженням. І що найголовніше, при цьому всьому - вона чудово чинить опір корозії!
Böhler M390 - сталь вищого класу. Ножі з неї випускають обмеженим тиражем (згідно з даними Real Steel knives USA, серія S3 puukko flipper - 600 штук). Тому на обух кожного екземпляра нанесено особистий серійний номер, який також вписано в паспорт, що додається до ножа під час продажу.
Чи зберігає дамаск своє значення в наш час?
І так, і ні. Причому романтичне "так" тут явно переважує сухе практичне "ні".
Звісно, отримання кованого дамаска більше не є єдиним доступним способом отримати високоякісну сталь для клинка.
Але ось що нікуди не зникло, так це естетичне і культурне значення цієї сталі. Ніж із клинком із дамаска все ще залишається дуже красивою річчю. Бажаним поповненням колекції і престижним, цінним подарунком.
Легенди ж, що оточують клинки з дамаської сталі, тільки додають їм винятковості та значущості в очах людей. Адже купуючи такий ніж, ви купуєте не просто якісний ріжучий інструмент, ви купуєте частину легенди, невеликий шматочок славної історії людства, нагадування про часи геніальних майстрів ковальської справи, великих королів і славних героїв.
Такі цінності вічні і в грошах їх, мабуть, не обчислити.
